» » Стислий огляд історії страхування

Стислий огляд історії страхування

Первинні форми страхування виникли ще до початку письмової історії людства.

Перші законодавчі правила страхування вже існували за дві тисячі років до нашої ери в законах вавилонського царя Хаммурапі. Вони встановлювали правила укладання угод між учасниками торгового каравану про спільне відшкодування отриманих збитків. За цими правилами, якщо будь-хто з учасників каравану зазнає в дорозі збитки від різних небезпек, то такий збиток розподілялися між усіма учасниками каравану.

Також правила страхування викладені в одній з книг Талмуда і полягають у наступному: якщо в одного з погоничів ослів гинула тварина, решта погоничів мали виділити йому замість загиблого іншого осла.

На острові Родос, що грав важливу роль в житті Давньої Греції, в 916 р до н.е. був прийнятий правовий акт, в якому була розроблена система розподілу збитку на випадок корабельних аварій. У даному випадку мова йшла про взаємне страхування. Багато з принципів, викладених у тому документі, збереглися у страхуванні до теперішнього часу.

Найбільш повно взаємне страхування було розвинене в Стародавньому Римі. Воно застосовувалося різними організаціями (корпораціями, колегіями), які об’єднували своїх членів на основі професійних, матеріальних і особистих інтересів (підтримка у разі втрати працездатності, забезпечення гідного поховання померлого і т.д.). Відповідно до існуючих правил члени професійних колегій при вступі до них вносили одноразовий платіж, а потім сплачували щомісячні внески. У разі смерті одного з учасників колегії з її фонду спадкоємцям загиблого сплачувалася заздалегідь обумовлена сума. Таким чином, в зародку первинних форм страхування лежала колективна взаємодопомога, яка забезпечувалася взаємними зобов’язаннями.

Страхування в Середньовіччя здійснювалося в рамках гільдій. Найбільш поширеним видом гільдії був союз купців, які зберігали, проте, свою комерційну самостійність. Купці об’єднувалися в гільдії для солідарного захисту та підтримки в дорозі і на ринку, для усунення конкурентів, проведення цінової політики.

Існували професійні об’єднання селян, ремісників, віруючих, навіть злодіїв і бандитів. Якщо раніше гільдії були тимчасовими об’єднаннями, то в Середні віки вони стають, здебільшого, постійними організаціями. Деякі гільдії стали виплачувати допомогу своїм членам при втраті зору, захворюванні проказою та іншими хворобами. З’явилися охоронні гільдії, завданням яких був захист членів інших гільдій та їх майна. Однак головною функцією будь якої гільдії залишалася функція взаємодопомоги в надзвичайних обставинах тобто функція страхування.

У більш пізній період Середньовіччя із зростанням числа міст, в зв’язку з великою кількістю дерев’яних будівель та скупчення населення, зросла небезпека загибелі майна і будов від пожеж, повеней та інших стихійних лих. Повсюдно стали виникати об’єднання людей для спільних дій з ліквідації наслідків надзвичайних подій, у тому числі і економічними методами. Так, в 1310 р. у місті Брюгге (Німеччина) була утворена “Страхова палата”, яка здійснювала операції з страхового захисту інтересів купецьких і ремісничих гільдій. Таким чином, в Західній Європі середньовічне страхування вже розділилося на приватне (на випадок хвороби, смерті) і майнове (відшкодування збитків від стихійних лих, пожежі, недобросовісної конкуренції та ін.).

Цікаво, що у Середні віки механізм морського страхування будувався на договорі бодмереї. Сутність договору полягала в тому, що кредитор виплачував страхувальникові страхову суму, а потім у разі благополучного закінчення плавання, тобто за відсутності страхового випадку, кредиторові поверталась авансована сума плюс премія за бодмерею. Згідно із сучасним розумінням це було “страхування навпаки”. Кредитори вимагали за надані на умовах бодмереї страхові суми великих премій (від 15 до 100%). Тому школи ці умови страхування називають морською позикою. Бодмерея не могла існувати довго. Попит на страхові послуги зростав, а капіталу для забезпечення такого страхування бракувало. Тому страхування у формі бодмереї стало невиправданим. Адже це призводило до відтягування коштів страховика на кілька місяців, а іноді й років. Тим часом страхова сума, яка перебувала в розпорядженні капітана судна, могла бути втрачена через піратський напад або іншу пригоду, що не завжди значилася як страхова.

Перший морський поліс був виданий страховому судновласникові в 1347 році.

У 1468 році з’явився Венеціанський кодекс морського страхування.

У XVII столітті в багатьох європейських країнах виникли акціонерні страхові товариства (компанії). Першим серед них згадується створене в 1602 році Голландсько-Ост-Індське товариство. Воно, як і чимало інших невдовзі створених в Англії, Німеччині та Франції товариств, здійснювало морське страхування, а також страхування на випадок пожежі здебільшого в міських поселеннях.

Страхове законодавство Англії з кінця XVIII сторіччя є взірцем для інших держав. Досить сказати, що прийнятий 1774 року закон про страхування життя й сьогодні лишається у складі чинного законодавства Англії. У 1779 році члени асоціації “Лондонський Ллойд” прийняли формуляр договору морського страхування – так званий підписний формуляр Ллойда, окремі положення якого донині застосовуються в міжнародній практиці.

У другій половини XVIII ст. в Західній Європі вже налічувалося близько сотні видів майнового та особистого страхування.

У XIX столітті з’являються страхові картелі й концерни. Так, 1874 року в Берліні було створено міжнародний концерн, до якого ввійшли спочатку 16 страхових товариств, а через 50 років він об’єднував уже 230 товариств із 26 країн.

Перше страхове товариство на території сучасної України було засноване на початку 1812 року у Феодосії. У містах діяли товариства взаємного страхування від вогню. Одне з таких товариств 1863 року було створено в Полтаві. Згодом порівняно великі товариства цього спрямування з’явилися також у Києві, Одесі та Харкові. Їх діяльність обмежувалася територією відповідного міста. Ці товариства обслуговували, здебільшого, великих домовласників, купців і фабрикантів. Страхувальникам, які укладали договори страхування на кілька років підряд, надавалися пільги і навіть допускалося безплатне страхування за так званим золотим полісом.